Сповідь
Не дивись, що я від болі, ти не слухай злії речі,
Я не бачила крові, ти-тягар мені на плечі,
Я з тобою забула про журбу і невдачу,
Я без тебе не живу, я від тебе лиш плачу.
Я питала у зірок, я питала у неба,
Чому тебе кохаю, навіщо мені треба?!
А вони лиш мовчали і напевно сміялись,
Як я з янгола смерті в хробака перетворялась...
Не дивись на мої коси, не дивись на мої очі,
Я збираю вранці роси, щоб тобі нести щоночі,
Я з тобою забула про журбу і невдачу,
Я без тебе не живу, я від тебе лиш плачу.
Все що було, то минуло,все що буде-не турбує,
Я радію, що мій подих твої губи цілує,
Мої мрії лиш про тебе, що робити не знаю,
Я ненавиджу себе за те, що так тебе кохаю...
Світ руйнується над моєю головою,
Мені здається, що я нестримно тану,
Здається, що в нас один лиш шлях з тобою,
Адже нашій дорозі не має кінця і краю...
